+7 (499) 938-69-47  Москва

+7 (812) 467-45-73  Санкт-Петербург

8 (800) 511-49-68  Остальные регионы

Бесплатная консультация с юристом!

Досудебная санация — цели и виды процедуры санирования 2019 год

Инициируемая предприятием санация представляет собой сложный и во многих отношениях болезненный для него процесс, требующий эффективного финансового управления на всех стадиях его осуществления. Такое управление осуществляется на предприятии по следующим основным этапам: 1. Определение целесообразности и возможности проведения санации. На этом первоначальном этапе управления на основе результатов диагностики банкротства и мониторинга осуществления мероприятий по внутренней финансовой стабилизации предприятия принимается принципиальное решение о проведении санации. Целесообразность проведения санации обуславливается тем, что использование внутренних механизмов финансовой стабилизации предприятия не достигло своих целей и кризисное финансовое состояние предприятия продолжает углубляться. Возможность осуществления санации определяется выхода из кризисного финансового состояния и успешного развития предприятия при оказании ему существенной внешней помощи на современном этапе. Если по результатам объективной оценки такая перспектива имеется, то инициируемая предприятием санация имеет шансы на успех.

  • 2. Обоснование концепции санации. Такая концепция отражает идеологию осуществления предполагаемой санации, определяя ее предстоящие направления и формы. В зависимости от принципиального подхода выделяют 2 наиболее распространенных тактики проведения санации:
    • — Защитная (оборонительная) тактика — направлена на сокращение объемов операционной и инвестиционной деятельности предприятия, обеспечивающее сбалансированность денежных потоков на более низком объемном их уровне. Эта концепция предполагает привлечение внешней финансовой помощи для соответствующей реструктуризации предприятия с целью сокращения персонала, закрытия отдельных структурных подразделений, сокращения объемов производства, избавления незавершенных реальных инвестиций и других видов активов в целях финансовой стабилизации и т.д.
    • — Наступательная тактика — направлена на диверсификацию операционной и инвестиционной деятельности предприятия, обеспечивающую увеличение размера чистого денежного потока в предстоящем периоде за счет роста эффективности хозяйственной деятельности; реализуется путем привлечения внешней финансовой помощи для расширения ассортимента конкурентоспособной продукции, выхода на другие региональные рынки, быстрого завершения реальных инвестиционных проектов. Даная концепция санации не противоречит основным параметрам общей стратегии экономического развития предприятия.
  • 3. Определение направления осуществления санации. В зависимости от масштабов кризисного состояния предприятия, идентифицированных в процессе диагностики банкротства, и принятой концепции санации различают два основных направления ее осуществления: в форме рефинансирования его долга и в форме реорганизации.
  • 4. Выбор формы санации. Форма санации непосредственно характеризует тот механизм, с помощью которого достигаются ее основные цели. Эти формы избираются в рамках конкретного направления санации,избранного предприятием, с учетом особенностей его кризисной ситуации.
  • 1. Санация предприятия, направленная на рефинансирование его долга. Такая форма санации позволяет сохранить бизнес должника, не потерять собственникам предприятие (не потерять влияние на предприятие); осуществляется обычно для помощи предприятию в устранении его неплатежеспособности, если его кризисное состояние идентифицировано как временное и не носящее катастрофического характера. Такая санация может носить следующие основные формы:
    • а) Дотации и субвенции за счет средств бюджета. В такой форме санируются в основном государственные предприятия (хотя законодательно не воспрещена государственная финансовая поддержка предприятий и альтернативных форм собственности). Эта форма санирования связана со следующими основными условиями: необходимостью обеспечения дальнейшего развития приоритетных отраслей экономики; отраслевой и межотраслевой переориентацией деятельности предприятия; осуществлением антимонопольных мероприятий; с другими целями по инициативе органов, уполномоченных управлять государственным имуществом;
    • б) Государственное льготное кредитование. Оно осуществляется, как правило, по той же группе предприятий и при таких же условиях, что и в предшествующем случае. Отличием этой формы санирования является лишь возвратный характер предоставляемых финансовых ресурсов и значительно более льготный режим кредитования в сравнении с условиями финансового рынка;
    • в) Реструктуризация краткосрочных кредитов в долгосрочные. Эта форма санации используется обычно только по финансовым кредитам, где кредитором выступает коммерческий банк, осуществляющий обслуживание предприятия. В процессе такой формы реструктуризации долга по долгосрочному кредиту существенно повышаются ставки процента;
    • г) Выпуск облигаций и других долгосрочных ценных бумаг под гарантию санатора;
    • д) Отсрочка погашения облигаций предприятия. Одним из необходимых условий такой формы санации является относительно невысокий круг инвесторов, вложивших свои средства в облигации предприятия. Это условие определяется тем, что решение о такой форме санации должно быть принято большинством инвесторов-кредиторов данного предприятия по данному виду его долгового обязательства; е) Списание санатором-кредитором части долга. Эта форма санации предприятия предпринимается кредитором в том случае, если требование о полном погашении долга нереально и приведет предприятие к финансовому краху. Обычно санация в форме списания части долга сопровождается соглашением между кредитором и предприятием об иных формах его компенсации на последующих этапах
    • ж) Целевой банковский кредит.
  • 2. Санация, проводимая в форме реорганизации. Такая санация осуществляется при более тяжелых масштабах кризисного финансового состояния предприятия и требует осуществления ряда реорганизационных процедур, обеспечивающих более эффективные организационные формы его хозяйственной деятельности. Позволяет сохранить бизнес должника, но может привести и к прекращению предприятия как самостоятельного юридического лица или потери контроля над предприятием. К форме реорганизации относят:
    • а) присоединение предприятия должника к другому финансово-устойчивому предприятию, при этом предприятие -должник теряет свой самостоятельный юридический статус, а имущественные права и обязанности организации переходят к правопреемнику. Как частный случай рассматривают слияние.
    • б) разделение предприятия — должника, осуществляющего многоотраслевую хозяйственную деятельность (частный случай — выделение успешного подразделения в самостоятельное юридическое лицо). Эффект такой формы санации состоит в том, что за счет существенного сокращения общехозяйственного управленческого аппарата, непроизводственных и вспомогательных служб значительно сокращается сумма постоянных издержек, в связи с чем за счет эффекта операционного левериджа каждое новое выделенное подразделение быстрее может достичь точки, безубыточности своей деятельности. Выделенные предприятия получают статус новых юридических лиц, а имущественные права и обязанности переходят к каждому из этих предприятий на основе разделительного баланса.
    • в) преобразование предприятия — должника в ОАО ( при условии обеспечения законодательно — установленного минимального размера УК для ОАО) по инициативе группы учредителей, что позволяет существенно расширить финансовые возможности должника за счет привлечения долгосрочного капитала, а также стимулировать экономическое развитие.Для государственных предприятий в качестве процедур санации могут использоваться: приватизация и сдача предприятия работникам (трудовому коллективу) в аренду при условии принятия ими на себя долгов санируемого предприятия.
  • 5. Подбор санатора. Такой подбор осуществляется, исходя из выбранных форм санации и предшествует разработке бизнес-плана санации предприятия, в которой санатор должен принимать обязательное участие. В реальной практике разработка бизнес-плана санации часто осуществляется до выбора санатора и лишь представляется ему на рассмотрение. При формах санации, направленных на рефинансирование долга предприятия, основными санаторами могут выступать:
    • — собственники предприятия (в том числе и государственные органы — по предприятиям государственной формы собственности);
    • — кредиторы предприятия;
    • — коммерческий банк, осуществляющий обслуживание предприятия.

При формах санациии, направленных на реструктуризацию (реконструкцию) предприятия, основными санаторами могут быть:

  • — собственники предприятия;
  • — предприятия-кредиторы;
  • — сторонние хозяйствующие субъекты — юридические лица;
  • — трудовой коллектив санируемого предприятия.
  • 6. Подготовка бизнес-плана санации. Он представляет собой основной документ, определяющий цели и процесс осуществления санации предприятия-должника. Бизнес-план санации разрабатывается обычно представителями санатора, предприятия-должника и независимой аудиторской фирмы. В бизнес-плане санации содержатся следующие основные разделы:
    • — Расчет эффективности санации. Этот расчет позволяет определить целесообразность всего процесса санации, оценить различные альтернативные ее формы. Эффективность санации опереляется путем соотнесения результатов (эффекта) и затрат на ее осуществление в предложенной форме.

Результаты санации (хотя и направлены на устранение неплатежеспособности и восстановление финансовой устойчивости предприятия) в конечном итоге могут быть оценены размером дополнительной прибыли (разницей между ее суммой после и до осуществления санации). Дополнительная прибыль в этом случае получается за счет нормализации хозяйственной деятельности предприятия при соответствующей финансовой поддержке (в сравнении с суммой прибыли, получаемой в условиях кризисного его развития). В процессе расчета эффективности санации сумма дополнительной прибыли предприятия приводится к настоящей стоимости.

Затраты на осуществление санации определяются путем разработки специального бюджета (бюджета санации). Принципиально эти затраты могут рассматриваться как инвестиции санатора в санируемое предприятие с целью получения прибыли (в прямой или косвенной форме) в предстоящем периоде. Такой подход позволяет применять для оценки эффективности санации те же методы, которые используются при оценке эффективности реальных инвестиций.

7. Утверждение бизнес-плана санации. После рассмотрения проекта бизнес-плана санации с расчетом ее эффективности всеми заинтересованными сторонами (предприятием-должником, его кредиторами и санаторами) он утверждается их представителями и принимается к исполнению. 8. Мониторинг реализации мероприятий бизнес-плана санации. Такой мониторинг включается в систему текущего и оперативного финансового контроллинга и обеспечивается финансовой службой предприятия.

Цель санации считается достигнутой если за счет осуществленных мероприятий удается нормализовать хозяйственную деятельность предприятия и избежать банкротства и ликвидации должника. В отличие от реорганизационных процедур применение ликвидационной процедуры ведет к прекращению самой организации должника, а также ее деятельности. Цель ликвидационной процедуры заключается в удовлетворении обоснованных требований кредиторов к предприятию — должнику в порядке очередности, установленной законом о несостоятельности (банкротстве); при этом не удовлетворенные полностью или частично требования кредиторов считаются погашенными.

Это интересно:  Как взыскать долг по алиментам после 18 лет с алиментоплательщика 2019 год

Продолжительность санации не должна превышать 18 месяцев.

Досудебная санация — эта мера по восстановлению платежеспособности должника, принимаемая собственником имущества должника — унитарного предприятия, учредителями должника, кредиторами должника и иными лицами в целях предупреждения банкротства.

Федеральный закон «О несостоятельности (банкротстве)» от 26.10.2002 г. № 127 ФЗ определяет досудебную санацию как меру по восстановлению платежеспособности должника, применяемую собственником имущества должника — унитарного предприятия, учредителями (участниками) должника — юридического лица, кредиторами должника и иными лицами в целях предупреждения банкротства. На основе действующего законодательства можно сделать вывод о том, что мерой по восстановлению платежеспособности является финансовая помощь в размере, достаточном для погашения денежных обязательств и обязательных платежей, оказываемая как безвозмездно, так и с возвратом задолженности путем принятия на себя должником и иными лицами обязательств в пользу третьих лиц, предоставивших эту помощь.

В зарубежном законодательстве государственная поддержка (санация) рассматривается как несоответствующая принципам рыночной экономики, поскольку она означает прямое вмешательство в правила конкуренции и хозяйственную деятельность предприятия.

Особенностью действующего в России Закона является и то, что в нем не регламентируются ни порядок, ни сроки, ни ответственность участников, ни контроль за проведением процедуры досудебной санации. Участники процедуры определяют все существенные положения мер по восстановлению платежеспособности должника. Таким образом, Закон делает процесс досудебной санации практически бесконтрольным со стороны государственных органов.

Основная цель данной процедуры — финансовое оздоровление должника (восстановление его платежеспособности) за счет смены прежнего руководителя предприятия и реализации плана внешнего управления, предлагаемого внешним управляющим. Продолжительность внешнего управления и финансового оздоровления предприятия в общей сложности не должна превышать двух лет.

функции внешнего управляющего:

1) принятие в ведение имущества должника и проведение инвентаризации;

2) открытие специального счета в банке;

3) разработка и представление на утверждение собранию кредиторов (или комитету кредиторов) плана внешнего управления;

4) ведение бухгалтерского и статистического учета и отчетности;

5) заявление возражений по требованию кредиторов;

6) рассмотрение требований кредиторов;

7) принятие мер по взысканию задолженностей;

8) ведение реестра требований кредиторов;

9) представление собранию кредиторов отчета по итогам реализации плана внешнего управления;

10) осуществление текущей деятельности;

11) проведение мер по восстановлению платежеспособности предприятия.

На общем собрании большинством голосов учредителей должника, принявших участие в данном собрании, или органом, уполномоченным собственником имущества должника принимается обращение к первому собранию кредиторов с ходатайством о введении финансового оздоровления. Участники вправе предоставить обеспечение исполнения должником обязательств в соответствии с графиком погашения задолженностей или организовать предоставление такого обеспечения.

Решение о введении финансового оздоровления принимаетпервое собрание кредиторов. Это решение должно содержать:

— утвержденный план финансового оздоровления и график погашения задолженности;

— предлагаемый срок данной арбитражной процедуры;

— требования к кандидатуре административного управляющего;

— запрос в саморегулирующуюся организацию о представлении кандидатур административных управляющих;

— ходатайство в арбитражный суд об утверждении данного решения собрания кредиторов не более 2 лет.

Административный управляющий в ходе финансового оздоровления обязан:

вести реестр требований кредиторов;

созывать собрания кредиторов;

рассматривать отчеты о ходе выполнения плана финансового оздоровления и графика погашения задолженности;

предоставлять на рассмотрение собранию кредиторов (комитету кредиторов) информацию о ходе выполнения плана финансового оздоровления и графика погашения задолженности;

проводить контроль выполнения плана финансового оздоровления и графика погашения задолженности;

контролировать своевременность и полноту перечисления денежных средств на погашение требований кредиторов.

Административный управляющий имеет право:

требовать от руководителя должника информацию о его текущей деятельности;

принимать участие в инвентаризации в случае ее проведения должником;

согласовывать его сделки и решения в случаях, предусмотренных Законом, и предоставлять информацию о заключенных сделках и о решениях;

обращаться в арбитражный суд с ходатайством об отстранении руководителя должника в случаях, установленных Законом;

обращаться в арбитражный суд с ходатайством о принятии дополнительных мер по обеспечению сохранности имущества должника, а также об отмене таких мер.

Що таке санація? Опис і визначення поняття.

sanatsiya — це встановлена ​​система, що складається з декількох заходів, спрямованих на поліпшення фінансового становища підприємства, щоб запобігти його банкрутству або підвищити конкуренцію. Основними методами санування можуть виступати зменшення акціонерного капіталу за допомогою скорочення обсягу випускаються акцій, надання субсидій, пільгових позик, пільг за списком податків, що виходять від держави, проведення націоналізації підприємства, використання антимонопольних законів та інше.

Санацією називають комплекс заходів, які спрямовані на те, щоб запобігти банкрутству підприємств, поліпшити їх фінансовий стан і підвищити особливості конкурентоспроможності. По ходу процесу санування підприємств, боржник отримує фінансові кошти, які роблять можливим погашення його грошових зобов’язань, платежів, а також відновлення платоспроможності.

Санацію проводять в тому випадку, якщо:

  1. Справа про банкрутство ще не порушено кредиторами. У той же час підприємства з власної ініціативи можуть вдаватися до допомоги ззовні, в спробах знайти вихід з тієї кризової ситуації, яка склалася, самостійно.
  2. Рішення про те, щоб провести санацію, виносить арбітражний суд з метою заявити про банкрутство і пропозицією провести санування.
  3. Рішення про проведення санації виносить арбітражний суд з метою задовольнити список вимог того підприємства, яке є боржником і його кредиторів.

До методів санації відносяться:

  • Скорочення обсягу капіталу акціонерів при випуску нових акцій або обміні їх на більшість зі старих.
  • Надання субсидії урядом, пільги по позиках, пільги за твором оподаткування, націоналізації підприємства.

Рівень глибини кризи на підприємствах, а також умови надання допомоги ззовні обумовлюють використання санації підприємства, які бувають двох видів:

  1. Санування з орієнтацією на реорганізацію заборгованості. При виборі цього виду санації юридична особа залишає за собою свій статус незмінним. Цей вид був спочатку створений для усунення неплатоспроможності. Він може бути здійснимо виключно в тому випадку, якщо стан неплатоспроможності даного підприємство визнають тимчасовим. Тоді його боргові зобов’язання будуть погашені за рахунок коштів з бюджету (якщо мова йде про санування підприємства, належить державі). окрім цього, комерційний банк, який обслуговує дане підприємство може видати підприємству цільової банківський кредит. Його можуть видати після проведення аудиторської перевірки. Крім цього надається допомога і з іншого боку: борг може бути переведений на якесь юридична особа, яка бажає взяти участь в санування підприємства-боржника. І звичайно, виходячи з гарантій, встановлених санатором, можуть бути додатково випущені облігації або інший вид цінних паперів.
  2. Санування зі зміною статусу підприємства. Інша назва цього виду санації — реорганізація, яку виробляють в виключно глибокому кризовому стані фірми або підприємства. При проведенні цього виду санації вибирають одну або кілька наступних форм, щоб досягти мети і реорганізувати підприємство:
  • злиття.

У разі вибору цієї форми санування підприємство, яке є боржником, зливається з іншим, більш стійкому у фінансовому відношенні. Результатом дії такий санації — втрата підприємством-боржником офіційного самостійного юридичного статусу. У разі злиття підприємств, що відносяться до однієї галузі, злиття є горизонтальним. Якщо об’єднання відбувається за участю підприємств суміжних галузей, то це злиття є вертикальним. об’єднання підприємств, які ніяк не пов’язані технічними або галузевими особливостями, називають конгломератних злиттям.

Санатор набуває підприємство, є боржником. В цьому випадку санатор набуває повноцінний майновий комплекс, більшу частину, належить до його активів. підприємство, яке сануючих в той же час може зберегтися, як окреме підприємство у вигляді дочірньої компанії підприємства-санатора.

Його використовують для тих підприємств, які здатні здійснювати виробничу діяльність в багатогалузевий середовищі.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути створено з ініціативи цілої групи осіб, бажаючих бути засновниками. Необхідною умовою санування в цьому випадку є обеспечивание мінімального рівня статутного фонду, який затверджений законодавством.

  • Передача підприємства в оренду.

Цей пункт можна застосувати до державних підприємств, які можуть бути здані в оренду за договором одному з членів трудового колективу. зрозуміло, в цьому випадку борги санованого підприємства переходять на колектив орендарів.

Один із способів санування державних підприємств.

Будь-який з процесів виведення зі стану кризи повинен здійснюватися під суворим контролем арбітражних судів при дотриманні умов, які були визначені відповідною угодою. Санація підприємства не повинна тривати більше 18 місяців. Арбітражні суди здатні продовжити ці терміни на період до півроку. Санацію вважають завершеною якщо санатори досягли цілей або підприємство-боржник оголошують як банкрута.

Это интересно:  Отказ конкурсного управляющего: работа помешала личной жизни 2019 год

Санацією називають систему кредіторних заходів, які спрямовані на те, щоб поліпшити фінансове становище кількох підприємств, які знаходяться під загрозою збанкрутувати.

Процедуру санації на території Російської Федерації проводить Агентство зі страхування вкладів, яке діє або в сторону пошуку інвесторів для проблемних підприємств, або в сторону оздоровлення, яке вони проводять власними зусиллями.

Підставою для санування підприємства і втручання Агентства зі страхування вкладів відповідно до законодавства російської Федерації є наявність можливості уникнути банкрутства. Проведення процедури санування можливо виключно в двох випадках:

  1. якщо підприємство, якому потрібна реструктуризація, є основоположним для економіки країни або навіть цілого регіону.
  2. Якщо банк працює в справному порядку, а ліквідності йому не вистачає через паніки вкладників, і не є постійною або системної проблеми.

Тривалість проведення санації не повинна перевищувати ліміту в 18 місяців, хоча арбітражні суди і має право продовжити її термін максимум на 6 місяців.

Проведення санування вигідно тим фізичним та юридичним особам, які знаходяться на забезпеченні і обслуговуванні у банку. Всі вкладники можуть зберегти кошти, але ж якби у банку відібрали ліцензію, кожен з них отримав би лише страхове відшкодування, яке передбачається законом для таких випадків. Юридичні особи при санування банку, послугами якого вони користуються, зможуть зберегти всі засоби на всіх своїх рахунках і продовжувати користуватися послугами даного банку.

агентство, що займається страхуванням вкладів також виграє чимало від страхування подібних ситуацій, оскільки якщо ліцензію у банку все-таки відберуть, саме Агентству доведеться виплачувати всі грошові відшкодування вкладникам.

При наявності умов переходу до ринкової моделі економічної системи однієї з найголовніших економічних проблем залишається питання визначення найефективніших шляхів для подолання кризових станів, з яким зіткнулося величезна кількість підприємств і галузей реальних секторів економічної системи Російської Федерації.

Умови сучасної російської економіки показують, що традиційні методи, якими зазвичай користується менеджмент, не дають реальних результатів, тому що вони орієнтовані на підприємства, які нормально функціонують на ринку. при ситуації, в якій більше число компаній малого, середнього і великого бізнесу не просто знаходяться в полоні тимчасових фінансових труднощів, а взагалі весь час знаходяться на самому краю фінансової прірви і банкрутства, стандартно застосовуються методи менеджменту діяти не можуть. Саме з цієї причини досить актуально зараз стоїть питання про пошук і впровадження в широкому сенсі в практику спеціальної форми і методи управління, при використанні яких можна було б не допускати доведення справи до такого тривалого і затяжної кризи підприємств різних видів незважаючи на те, що в загальному в країні ринкова обстановка переживає чергову кризу, а при ситуації, коли результати здаються жалюгідними, і всі говорять про банкрутство підприємства, дозволив би провести підготовку і реалізацію програми оздоровлення підприємств.

Головне завдання антикризового управління — це забезпечення такого стану на ринку, коли мова про банкрутство ніхто не чує ні за яких умов, але в той же час упор повинен проводитися на спосіб подолання тимчасових труднощів, що стосується також і фінансових питань за допомогою використання всього списку можливостей сучасного менеджменту, розробок і практичних реалізацій на окремих підприємствах соціальних програм, яка мала б стратегічний характер, і дозволяла залишатися на плаву незалежно від того, що відбувається на ринку.

Процедура фінансового оздоровлення та банкрутства підприємства, маючи по суті економічну природу, повинна бути одягнена в правову форму. Правовою підставою для цього є Конституція Російської Федерації і весь список закону в російському законодавстві. Основну частину законодавчих форм, які застосовують до цивільного права, можна назвати недостатньою. Для вирішення проблеми необхідно вдаватися до знань з інших галузей права, в першу чергу податкового та адміністративного.

У Федеральному Законі «Про неспроможність (банкрутство) дається визначення поняттю фінансового оздоровлення. Фінансовим оздоровленням є процедура банкрутства, яка застосовується до боржника з метою відновити рівень його платоспроможності та погасити його заборгованість в згоді з відповідним графіком.

норми, які застосовують під час здійснення процедури фінансового оздоровлення, записані в цілому списку нормативно-правових актів. Законодавство про неспроможність складається з декількох правових інститутів, в тому числі інституту банкрутства (оскільки він регулює банкрутство і при необхідності ліквідує підприємство-боржника) і інституту реабілітації боржників, наприклад досудових санацій, зовнішнього управління або мирових угод.

Чинне законодавство тільки в дуже загальних рисах вимальовує список заходів, які застосовуються з метою запобігти банкрутству, вихід підприємства не застосовуючи специфічних процедур для банкрутства. Якщо підприємство не може подолати кризовий стан в поодинці, йому можуть допомогти застосувавши досудові санації.

Досудова санація — це сукупність заходів, застосовуваних для відновлення платоспроможності підприємства-боржника, а також заходи, які робить власник майна підприємства-боржника (унітарних підприємств, засновників (учасників) боржника, кредитором боржника та інших осіб) з метою запобігання банкрутству.

Досудова санація складається з наступних елементів:

  1. Участь в санації зовнішніх осіб по відношенню до підприємства, число яких не обмежується.
  2. Фінансова допомога надається в достатньому розмірі для того, щоб підприємство могло погасити свої заборгованості, грошові зобов’язання і обов’язкові платежі, щоб відновити його платоспроможність. Це означає, що в досудову санацію може включатися виключно фінансова допомога (мова не йде про надання товарних кредитів або іншого виду майна). Обсяг наданої допомоги повинен бути достатнім для того, щоб погасити всі зобов’язання підприємств і відновити їх платоспроможність, що означає можливість погашати вчасно всі зобов’язання, які підприємство взяло на себе.
  3. Процес надання фінансової допомоги може супроводжуватися процедурою прийняття боржником на себе зобов’язань, які несуть користь тим, хто надав боржникові фінансову допомогу.

Як видно, зазначені норми досудових санацій висловлені в досить загальній картині. Спочатку правовий інститут судових санацій включає в себе вид відносин, який був давно відрегульований іншими правовими інститутами, однак з іншого боку проведення досудової санації не характерно жодними правовими наслідками як для боржника, так і для кредиторів, що зробили йому допомогу, а також не заважає тому, щоб порушити судову справу про банкрутство, і не здатне зупинити примусове виконання боржників своїх зобов’язань. відповідно, потенційні учасники подібного виду санації не мають підстав надавати свою допомогу вид досудової санації, правда під цю гребінку не підходять ті випадки, коли санатором виступає держава. Цей вид санації міг би зіграти свою роль і додати ефективності в економічну політику держави.

Санація є реорганизационной процедурою. Її сенс полягає в наданні підприємству-боржнику фінансової допомоги в досить великому розмірі для погашення всіх грошових зобов’язань і заборгованостей.

Виходячи з вищенаведених моментів і думок проведення санації можна виокремити поняття і сутність

Група будівельників, що несе велику золоту монету фунт

санування. Якщо брати до уваги думку, виражене деякими відомими представниками зарубіжних економік, то санацією є система фінансових, економічних, виробничих, технічних, організаційних і правових заходів, які спрямовані на те, щоб досягти або відновити платоспроможність, прибутковість і конкурентоспроможність підприємства-боржника на тривалий час. Відповідно санація — це список всіх теоретично або практично можливих підприємств, здатних привести компанію до фінансового оздоровлення. Описане визначення описує це поняття всебічно.

  1. Повне розкриття змісту санацій вимагає конкретизації видів заходів, що проводяться з метою фінансово оздоровити суб’єкти господарювання. Особливе місце, як і завжди, відведено фінансово-економічним заходам. Вони відображають характер фінансових відносин, які виникають протягом процесу мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх джерел санації підприємств. Ними можуть виступати кошти, які були отримані з умовами позик і власності, на підставі поворотному або безповоротній.
  2. Головною метою фінансових санацій буде покривати поточні збитки і усунути причин виникнення, відновити або зберегти ліквідність і платоспроможність усіх підприємств, скорочувати всі види заборгованостей, поліпшити структуру оборотного капіталу і формувати фонди фінансових ресурсів, які необхідні для того, щоб проводити санаційні заходи, мають виробничий характер.
  3. санаційні заходи, володіють організаційним або правовим характером мають спрямованість на поліпшення організаційних структур підприємств, організаційних або правових форм ведення бізнесу, поліпшення якості менеджменту, а також на те, щоб звільнити підприємство від виробничих структур, які не є продуктивними, поліпшити відносини між членами трудового колективу. Виходячи з вищесказаного, санація виступає в ролі одного з наданих законом процесів фінансової та економічної процедур поліпшення стану підприємства, запобігання банкрутству.
  4. Особливим пунктом в процедурі проведення санування є заходи, які мають фінансовий або економічний характер. Мета фінансової санації в оптимізації фінансового потоку підприємств: вона повинна покрити поточні збитки і ліквідувати їх причини, відновити або зберегти ліквідність і платоспроможність, скоротити всі види заборгованостей, поліпшити структуру оборотного капіталу, сформувати фонди фінансових ресурсів, щоб провести заходи виробничого, технічного та організаційного характерів.
  5. Фінансову санацію можна буде здійснити лише в кілька етапів і в позначеному порядку проведення. Якщо поглянути на етапи розроблення санаційних концепцій, то можна виділити особливо просту класичну модель проведення санування, яку широко використовують як підставу для того, щоб розробити механізм фінансового оздоровлення суб’єкта господарювання в одній з країн з уже розвиненою економікою ринкового типу.
  6. Процес санації базується на законодавстві про банкрутство і фінансове оздоровлення підприємства.
Это интересно:  Депутат задолжал банку почти 200 миллионов 2019 год

Однак і до підприємства-боржника також є певні вимоги:

  • Запобігання непродуктивних розтрат з активів компанії.
  • Бути механізмом санування (фінансової реорганізації) списку підприємств, мають реальні потенціал для успіхів у подальшій фінансовій та господарської діяльності.
  • Способствование тому, щоб вимоги кредиторів були максимально дотримані.

У згоді з законодавством Російської Федерації, санацію підприємства, яке є боржником, можна провести в формі досудової санації. Досудової санацією є список заходів по відновленню і врегулювання відносин зі своїми кредиторами до початку порушення кримінальної справи в арбітражних судах, на одному рядку зі списком заходів періодів спостереження і зовнішнього способу управління, незважаючи на те, що клопотання про проведення санації обов’язково повинні були б подати в суд. Найчастіше його задовольняють, якщо платоспроможність підприємства підлягає відновленню.

Ми коротко розглянули санацію: визначення, випадки застосування і види, процедура проведення в Росії, роль і порядок проведення досудової санації, висновки.

Залишайте свої коментарі та доповнення до матеріалу.

Процесс санации организации подразумевает под собой совокупность мер, имеющих целью недопущение банкротства компании путем улучшения финансового положения последней и усиления ее конкурентоспособности. При выполнении процедуры предприятию-должнику передаются финансовые ресурсы, за счет использования которых появляется возможность исполнения его денежных обязательств, а также восстановления нормальной платежеспособности.

Процедура санации востребована в некоторых ситуациях, среди которых в числе основных следующие:

  1. Предприятие самостоятельно изыскивает варианты получения внешней помощи для возможности выхода из кризисного положения. При этом со стороны кредиторов не инициируется банкротство компании.
  2. Организация по своей инициативе обращается в арбитражный суд. В заявлении указывается собственное банкротство и вносится предложение о применении санации.
  3. В результате поступления заявлений от кредиторов организации-должника принимается судебное решение о санации.

В зависимости от критериев получения финансовой поддержки извне и степени тяжести кризисной ситуации санация организации предусматривает:

  • Реорганизацию задолженности предприятия, не сопровождаемую изменением его юридического статуса. Способ применим для ликвидации неплатежеспособности в ситуациях кризисного состояния, оцениваемого как временное.
  • Реорганизацию компании, в ходе которой происходит изменение юридического статуса санируемого должника. Способ используется при безнадежном кризисном положении в организации.

К сведению! В качестве применяемых мер для выправления ситуации без изменения статуса организации служат выделение бюджетных средств (для государственных структур) или целевого займа от банка (после получения аудиторского заключения), льготное налогообложение, выпуск ценных бумаг (при наличии гарантии санатора) или перевод задолженности на другую компанию, изъявившую желание участвовать в санации проблемного должника.

Санация реорганизуемого предприятия может проводиться в форме:

  1. Слияния. Компания-должник вливается в устойчивую в финансовом отношении компанию, теряя при этом юридический (самостоятельный) статус. При объединении организаций одной отрасти имеет место слияние горизонтальное, при объединении компаний из смежных отраслей – вертикальное, а если предприятия не имеют отраслевых или иных пересечений, то процесс носит название конгломератного слияния.
  2. Разделения, применяемого в отношении организаций, занятых производственной деятельностью многоотраслевого характера.
  3. Поглощения. Санатор, поглощая проблемную компанию, получает в результате комплекс имущества и основную часть активов должника, который сохраняется в виде юридического лица при получении статуса дочернего предприятия.
  4. Преобразования (по решению учредителей) в акционерное общество. При выборе данной процедурной формы требуется обеспечение предусмотренного действующим законодательством минимального размера средств для создания уставного фонда.
  5. Приватизации, которая также востребована при процедуре санации государственных предприятий.
  6. Сдачи в аренду. Форма применима в отношении предприятий государственной принадлежности, передаваемых (одновременно с долгами организации) в аренду участникам трудового коллектива.

Специально созданная комиссия анализирует финансовое и хозяйственное состояние должника с учетом основных показателей его деятельности, имущественного состояния. По показателям бухгалтерского баланса проводится расчет общей стоимости имущества, размера оборотных активов, а также собственных и заемных средств, вложенных в имущество.

Изучаются показатели ликвидности и платежеспособности, сложившиеся на начало и на конец отчетного периода, выполняется раскрытие задолженности (дебиторской, кредиторской) по времени возникновения, размерам, очередности выплат, поставщикам. Анализируются отношения со значимыми поставщиками, степень вероятность поддержки последними реструктуризации и готовности к сотрудничеству.

Выявляется уровень имеющихся ликвидных активов и степень их достаточности/недостаточности для удовлетворения в оговоренный договорами срок предъявляемых кредиторами требований, обязательств перед бюджетом.

С целью определения основных показателей ликвидности определяются остатки средств на счетах должника (расчетном, текущем валютном, специальном, аккредитивов) и размер задолженности по банковским и иным займам.

Анализируются виды затрат, учитываемых в себестоимости производимого изделия, включая не связанные с производственно-хозяйственной деятельностью, для выявления возможности их последующего использования, сдачи в аренду или продажи. Определяется фактическое наличие сырья, запасных частей, малоценных и быстроизнашивающихся предметов, топлива, иных видов товарных и материальных ценностей, не относящихся к процессу производства.

Итог. На основании информации, полученной при проведении анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия, членами комиссии подготавливаются выводы и предложения по формам и способам ведения санации компании, финансовым и материально-техническим источникам ресурсов для реализации проектов.

При ведении досудебной санации компания составляет план процедуры совместно с кредиторами, в котором указываются:

  • данные о текущем финансовом и хозяйственном состоянии и организационной структуре должника, наличии дочерних предприятий, филиалов, представительств, правовом статусе имущества подразделений;
  • цели процедуры и меры, предусматриваемые для улучшения платежеспособности компании (реструктуризация организации, реализация и сдача в аренду имущества, ликвидация нерентабельных производств или их перепрофилирование, изменение сроков оплаты платежей (рассрочка), изменение (продление) сроков займов, уменьшение численности штатного списка), а также временные границы для их осуществления;
  • расчет размеров необходимых средств, требуемых для проведения запланированных мероприятий;
  • выявление источников финансовых средств для осуществления мероприятий, предпринимаемых для оздоровления производственной деятельности: обязательства инвесторов и кредиторов касательно выделения финансовой поддержки или условий гашения задолженности, банковские ссуды, бюджетные ресурсы;
  • условия, от выполнения которых зависит участие инвесторов и кредиторов в ведении досудебной санации: распоряжение долей от продукции организации, аренда фондов предприятия или получение (покупка) права собственности на имущество, перевод долга (кредиторских требований) на инвестора;
  • ожидаемые последствия после выполнения принятого плана мероприятий по санации, прогнозные показатели по прибыли и убыткам, движению денежных средств на планируемый период.

К сведению! После одобрения кредиторами план подлежит отправке на утверждение в хозяйственный суд. Если в срок до 6 месяцев от момента принятия решения о реорганизации план процедуры не был передан на утверждение в суд, ставится вопрос о банкротстве организации и запускается процесс ее ликвидации.

Срок для досудебной санации ограничивается периодом в 1 год, в ряде случаев возможна его пролонгация уполномоченным органом не более чем на 6 месяцев.

За 2 недели до завершения процедуры управляющий предоставляет кредиторам отчет с приложением списка требований. Итогом собрания, созываемого для рассмотрения отчета, является решение из числа следующих:

  1. Об исполнении принятого плана мероприятий и окончании процедуры по восстановлению платежеспособности проблемного предприятия.
  2. О направлении в суд заявления, содержащего ходатайство о:
    • прекращении процесса досрочно по причине восстановленной платежеспособности компании и начала расчетов с долгами (кредиторами);
    • продлении ранее определенного срока (периода) для проведения процедуры;
    • признании компании банкротом и запуске процесса ликвидации юридического лица;
  3. О заключении мирового соглашения.

К сведению! Если собранием не принято какое-либо решение из вышеуказанных либо расчеты с кредиторами не проведены в определенные для этого сроки, то хозяйственный суд принимает решение, по которому должник признается банкротом и начинается ликвидационная процедура.

Санация признается удовлетворительной, если в результате ее проведения показатели работы компании свидетельствуют о росте ликвидности, наличии платежеспособности, доходности, увеличении стоимости активов, то есть о ее выходе из ситуации финансового кризиса.

Статья написана по материалам сайтов: studwood.ru, studfiles.net, biznes-prost.com, assistentus.ru.

»

Помогла статья? Оцените её
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
Загрузка...
Добавить комментарий

Adblock detector